НОРМИ ВИТРАТ ПРАЦІ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Анотація

Одним із ключових засобів для підвищення рівня ефективності діяльності підприємств та зростання продуктивності праці є удосконалення системи організації та нормування праці. Проаналізовано літературні джерела та виявлено, що незважаючи на широку теоретико-методологічну базу, існують недоліки в обґрунтуванні нових підходів до нормування праці, особливо в сучасних умовах, коли процес розробки норм часу майже повністю належить до функцій підприємств. Метою дослідження є адаптування до сучасних умов виробництва та доповнення концепції нормування праці з урахуванням сучасних тенденцій розвитку науки та практики управління трудовими ресурсами. Встановлено, що ступінь укрупнення нормативів залежить від низки умов і характеризується кількістю об'єднаних в один комплекс трудових дій та сукупністю категорій витрат часу, представлених у ньому. Існує ряд класифікаційних ознак, за якими розрізняють нормативи. Тривалість виконання кожного комплексу трудових дій залежить від багатьох обставин (чинників), які тим чи іншим чином впливають на зміну величини витрат часу. Розрізняють два різновиди факторів – якісні та кількісні. Щоб отримати достовірні дані про середні витрати часу на виконання конкретного комплексу трудових дій, необхідно повніше врахувати витрати часу при поєднаннях кількісних і якісних факторів, що зустрічаються у виробничих умовах. Для понять норма часу, норма виробітку, норма витрат робочої сили  характерним є те, що вони містять одні й ті самі показники: робочий час, предмет праці (продукція), контингент виконавців та організаційно-технічні умови, причому останні у всіх визначеннях залишаються незмінними. За методом визначення витрат праці норми поділяються на технічно обґрунтовані та сумарні. Обидві ці групи норм мають деяку подібність, проте принципово різні за якісними характеристиками. Розглянуто матеріали розрахунку технічно обґрунтованих норм. Запропоновано шляхи Їх вдосконалення та скорочення часу виконання елементів  аналізованих операції. Обґрунтовано необхідність ширшого впровадження технічно обґрунтованих норм у практику нормування праці.