Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (економічні науки)

СЦЕНАРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

2025-12-22T11:26:50+02:00

У статті обґрунтовано методичні засади сценарного моделювання, що ґрунтуються на принципах актуальності сценаріїв, комплексності та взаємозв’язку ризиків (ринкового, страхового, операційного). Метою дослідження є обґрунтування методичних засад та розроблення інструментарію сценарного моделювання для кількісної оцінки впливу стрес-сценаріїв на фінансову стійкість страхових компаній в умовах нестабільного ринкового середовища, спричиненого як економічною волатильністю, так і військовими ризиками. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від ретроспективного аналізу до інструментів, які дозволяють завчасно оцінювати вразливість капіталу до зовнішніх шоків. У статті застосовано методи системного аналізу, індукції та дедукції для визначення ключових факторів ризику, а також детерміноване фінансове моделювання для оцінки чутливості показників. Як ключові показники чутливості обрано комбінований коефіцієнт збитковості та власний капітал, обґрунтований їх роллю як індикаторів технічної прибутковості та буфера поглинання збитків. Проведено ілюстративне сценарне моделювання на прикладі страхової компанії. Змодельовано два ключові стрес-сценарії: зростання чистих страхових виплат внаслідок військового ризику (сценарій А) та подвійний шок (сценарій Б), що поєднує значні інвестиційні втрати капіталу зі зростанням операційних витрат. Кількісна оцінка продемонструвала, що найбільшу загрозу для фінансової стійкості компанії становить сценарій Б (ринковий ризик), який призводить до скорочення власного капіталу, незважаючи на часткову компенсацію технічним прибутком. Вплив андеррайтингового ризику (сценарій А) є менш критичним. Встановлено, що сценарне моделювання є ефективним інструментом управління ризиками, який дозволяє визначити критичні фактори впливу та кількісно оцінити їхні наслідки для капітальної адекватності та платоспроможності страхової компанії. Процес моделювання є циклічним і обов’язково завершується розробкою заходів реагування, що дає змогу менеджерам завчасно сформувати план дій для мінімізації негативних фінансових наслідків зовнішніх шоків і забезпечення стійкості страхової компанії.

ВНУТРІШНІЙ ФІНАНСОВИЙ АУДИТ ЯК ПРЕВЕНТИВНА КОНТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

2025-12-22T11:30:01+02:00

Статтю присвячено ролі внутрішнього фінансового аудиту у сфері публічних закупівель в Україні. Метою статті є визначення ролі внутрішнього фінансового аудиту як інструменту запобігання зловживанням у сфері публічних закупівель шляхом аналізу та систематизації теоретичних основ, практичних аспектів здійснення внутрішнього фінансового аудиту, а також розробки рекомендацій для підвищення його ефективності, прозорості та раціонального використання бюджетних коштів. Система публічних закупівель в Україні представляє собою досить потужну і складну систему, якій притаманні постійні зміни та пристосування до сучасних реалій ситуації в Україні, зокрема військового стану. З метою попередження правопорушень та забезпечення превентивної функції контролю, підкреслено значення внутрішнього фінансового аудиту питань публічних закупівель та обґрунтовано необхідність запровадження його обов’язковості в установах державного сектору. Це в свою чергу забезпечить зменшення кількості правопорушень, суми незаконного використання бюджетних коштів, які виявляють органи зовнішнього контролю за закупівельною діяльністю та попередить адміністративні штрафи з посадових (службових) та уповноважених осіб та керівництва замовника. Досліджено законодавчі та нормативно-правові акти з питань здійснення внутрішнього фінансового аудиту публічних закупівель, розглянуто особливості організації та методики внутрішнього фінансового аудиту за станом внутрішнього контролю публічних закупівель як незалежної діяльності та розроблено заходи щодо оптимізації публічних закупівель на основі рекомендацій внутрішнього аудитора. Підкреслено, що система публічних закупівель стикається з викликами, такими як недостатній внутрішній фінансовий контроль та аудит, низька кваліфікація учасників, внутрішніх аудиторів і корупційні ризики, що потребує вдосконалення через посилення механізмів внутрішнього фінансового аудиту, підвищення професійного рівня відповідальних осіб та подальший розвиток функціоналу Prozorro для покращення його аналітичних можливостей. Для зміцнення результативності зовнішнього контролю публічних закупівель, слід посилити заходи внутрішнього фінансового аудиту закупівельної діяльності, зокрема: аналіз тендерної документації, верифікацію умов постачання та моніторингу виконання договорів. Цей підхід дозволяє знизити ризики, пов’язані з недобросовісною конкуренцією, невідповідністю технічних вимог або затримками у виконанні договорів. Виявлені порушення документуються внутрішніми аудиторами та стають основою для коригувальних заходів. Розроблені внутрішні регламенти деталізують процедури закупівель, забезпечують організованість та відповідність процесу нормативно-правовим вимогам. Це сприяє підвищенню рівня професійності уповноважених осіб з питань закупівель та злагодженості дій на всіх етапах закупівель. Впровадження сучасних методів внутрішнього фінансового аудиту, цифрових інструментів і системного підходу до управління публічними закупівлями дозволить не лише мінімізувати корупційні ризики, але й підвищити прозорість й ефективність використання бюджетних коштів. Результати дослідження доводять, що ефективно організований внутрішній фінансовий аудит сприяє зменшенню фінансових ризиків та сприяє підвищенню прозорості та ефективності здійснення публічних закупівель. У висновках обґрунтовано необхідність удосконалення правової бази, посилення незалежності, підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів, уповноважених осіб замовника та впровадження цифрових технологій у контрольні процеси.

ЕЛЕМЕНТИ КРИЗИЛОГІЇ В ДІАГНОСТИЦІ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЙ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ СФЕРИ

2025-12-22T11:37:05+02:00

У статті розглянуто сутність та основні елементи кризології як сучасного наукового напряму, що досліджує закономірності виникнення та розвитку кризових процесів у соціально-економічних системах. Проблематика кризових явищ у фінансово-кредитній сфері та пошук ефективних механізмів їх подолання є предметом численних наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Сучасна кризологія формується як міждисциплінарний напрям, що поєднує знання з економіки, менеджменту, фінансів, соціології та психології. Її основна мета — виявлення закономірностей виникнення криз, діагностика їх розвитку та формування системи попереджувальних заходів. Особливу увагу приділено застосуванню кризологічного підходу в системі діагностики фінансового стану організацій фінансово-кредитної сфери, який дозволяє своєчасно виявляти загрози фінансовій стабільності та формувати ефективні механізми антикризового управління. У межах дослідження визначено зміст поняття «кризологічна діагностика», охарактеризовано її інструментарій (аналіз ліквідності, платоспроможності, рентабельності, ризиків), а також обґрунтовано доцільність інтеграції кризологічних методів у систему фінансового моніторингу. У сучасному світі фінансових послуг питання запровадження елементів кризології розвивається у взаємозв’язку з теорією фінансової діагностики та антикризового менеджменту. Особливу увагу приділяють аналізу фінансової стійкості банків, визначенню індикаторів кризи, а також оцінці ризиків неплатоспроможності та банкрутства в діяльності банків, забезпечення необхідних автентичних вимог діяльності набувають особливої ваги. У статті досліджується система діагностики фінансового стану організацій фінансово-кредитної сфери, де елементи кризології можуть значно посилити діагностичний потенціал традиційних фінансових методів, оскільки дозволяють не лише констатувати факт фінансових проблем, а й передбачити їх розвиток, визначити внутрішні та зовнішні джерела дестабілізації, що є особливо важливим для організацій фінансово-кредитної сфери. Проаналізовано та систематизовано кризологічні концепції щодо фінансових криз, ідентифікації кризогенних факторів у діяльності фінансово-кредитних установ, розробку кризологічних індикаторів раннього попередження та адаптацію кризологічних моделей до специфіки фінансового сектору. Результати дослідження демонструють, що ефективна система, яка базується на елементах кризології дозволяє не лише уникнути значних фінансових втрат, але й забезпечити довгострокову фінансову стабільність за рахунок систематизації діагностичних параметрів ризиків та оптимізації операційних витрат на усунення погроз. Результати дослідження мають практичне значення для підвищення рівня фінансової стійкості та ефективності управлінських рішень у банківських і небанківських фінансових установах.

ВПЛИВ МАРКЕТИНГОВОЇ ЛОГІСТИКИ НА ФОРМУВАННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ

2025-12-22T11:51:07+02:00

Сучасна економічна ситуація в Україні характеризується глибокими структурними змінами, спричиненими наслідками воєнного стану, який суттєво впливає на діяльність більшості підприємств. Порушення логістичних ланцюгів, зростання транспортних витрат, нестача ресурсів, дефіцит робочої сили, зниження купівельної спроможності населення та інфляційні процеси створюють нові виклики для ефективного функціонування бізнесу. В таких умовах підприємства змушені переглядати свої маркетингові підходи, способи управління збутом і політику формування цін. Саме тому особливого значення набуває удосконалення взаємодії між маркетинговими та логістичними системами, які безпосередньо впливають на економічну стійкість підприємства. Маркетингова логістика є інтегрованою системою управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками, спрямованою на задоволення потреб споживача з мінімальними витратами. Вона поєднує аналітичну функцію маркетингу з практичними інструментами логістики, забезпечуючи оптимізацію процесів постачання, виробництва, складування та дистрибуції. Ефективна маркетингова логістика дозволяє підприємствам швидко реагувати на зміни ринкового попиту, підвищувати рівень клієнтського сервісу та формувати конкурентоспроможну цінову політику. Зокрема, раціональне управління запасами, скорочення часу доставки та зниження логістичних витрат безпосередньо зменшують собівартість продукції, створюючи передумови для встановлення гнучких і привабливих цін для споживачів. В умовах воєнного стану логістичні процеси набувають особливої ваги, оскільки саме вони визначають можливість підприємства своєчасно доставляти товари споживачам і зберігати контроль над витратами. Підприємства стикаються з обмеженнями у транспортуванні, нестачею складських приміщень, порушенням ланцюгів постачання та зростанням вартості палива. Це зумовлює необхідність пошуку нових підходів до управління ціноутворенням – від гнучких тарифних стратегій до застосування цифрових інструментів аналітики витрат. У таких умовах особливо актуальними стають логістичні моделі, засновані на принципах «точно вчасно» (Just-in-Time), електронній комерції, цифрових платформах управління доставками та інтеграції CRM-систем у логістичні процеси. Крім того, маркетингова логістика сприяє підвищенню прозорості у формуванні ціни, дозволяючи підприємствам більш точно визначати структуру витрат і виявляти резерви економії. У післявоєнний період, коли відбуватиметься активна відбудова економіки, роль логістики у підтримці маркетингових стратегій і конкурентоспроможності українських компаній лише зростатиме. Поєднання маркетингової аналітики з ефективним логістичним управлінням створює основу для впровадження інноваційних методів ціноутворення, орієнтованих на споживача та реальні умови ринку. Дослідження впливу маркетингової логістики на формування цінової політики є надзвичайно актуальним і практично значущим у сучасних реаліях. Його результати сприятимуть підвищенню ефективності управління витратами, адаптації маркетингових стратегій до умов воєнного та післявоєнного періоду, зміцненню конкурентних позицій українських підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках.

СТАТИСТИКА ТА СКЛАДОВІ ВПЛИВУ СУЧАСНИХ ТРЕНДІВ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ НА РОЗВИТОК БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

2025-12-22T12:51:57+02:00

У статті здійснено дослідження, щодо впровадження інноваційних технологій у сфері гостинності, які є ключовим чинником підвищення якості послуг та рівня конкурентоспроможності підприємств індустрії гостинності. З’ясовано, що новітні технології забезпечують автоматизацію процесів обслуговування, підвищують ефективність управління, сприяють цифровізації та створенню унікального клієнтського досвіду. Саме інноваційний розвиток стає основою сталого функціонування сучасних готельно-ресторанних закладів в умовах глобальної конкуренції. Здійснено аналіз кількісних змін суб’єктів гостинності України, дозволяє глибше оцінити готовність індустрії до впровадження інновацій, її адаптивність до зовнішніх викликів і здатність до трансформації. Визначено, що сучасні тенденції застосування новітніх технологій у сфері гостинності охоплюють комплекс інновацій у сфері харчування, автоматизації виробництва, інформаційних систем, комунікаційних сервісів та екологічної безпеки. Вони спрямовані на оптимізацію бізнес-процесів, підвищення рівня обслуговування та формування нових конкурентних переваг. Визначено, що важливим чинником розвитку є впровадження систем штучного інтелекту. Алгоритми машинного навчання застосовуються для управління динамічним ціноутворенням, автоматичного планування завантаження номерів у готелях чи оптимізації меню у ресторанах. Використання AI дає змогу не лише знижувати витрати, а й формувати більш гнучку політику обслуговування.Зроблено висновки, що новітні технології є ключовим фактором розвитку індустрії гостинності. Вони змінюють підходи до організації бізнес-процесів, забезпечують вищий рівень сервісу, формують екологічно орієнтовану модель управління та відкривають нові перспективи для індивідуалізації обслуговування. Проведене дослідження показало, що в умовах глобальної конкуренції й стрімкого розвитку науково-технічного прогресу лише ті підприємства, які активно впроваджують інновації, зможуть утримати конкурентні позиції та забезпечити стабільний розвиток. Таким чином, новітні технології виступають не лише інструментом підвищення ефективності, але й стратегічною основою майбутнього індустрії гостинності.

ГІБРИДНА ТА ВІРТУАЛЬНА СПІВПРАЦЯ: ДОСЛІДЖЕННЯ НОВИХ ПІДХОДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА УПРАВЛІННЯ КОМАНДАМИ

2025-12-22T12:58:07+02:00

Статтю присвячено комплексному аналізу гібридних та віртуальних форм співпраці як сучасних моделей організації праці, що набули широкого поширення внаслідок цифрової трансформації робочого середовища. Дослідження спрямоване на визначення основних моделей організації віддаленої та гібридної праці, оцінювання їхнього впливу на такі показники, як продуктивність, задоволеність працею, баланс між роботою та особистим життям, а також на ефективність командної комунікації в організаціях. Метою статті є дослідження гібридних і віртуальних форм співпраці, визначенню їхніх переваг та обмеження для організації праці та управління командами. У роботі використано комплекс наукових методів: теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація), аналіз наукової літератури з менеджменту, а також емпіричні методи (опитування модельної вибірки та описова статистика). Застосовано порівняльний підхід до аналізу чотирьох моделей організації праці віртуальної команди: повністю віддаленої, гібридної з фіксованим графіком, гібридної з гнучким графіком та віддаленої роботи за потреби. Результати дослідження полягають у визначенні специфічних відмінностей між моделями за визначеними показниками. Встановлено, що гібридні моделі з елементами гнучкості демонструють найвищі показники продуктивності та задоволеності працівників. Виявлено, що повністю віддалені команди мають нижчі показники ефективності комунікації, що зумовлено обмеженнями синхронної взаємодії. Здійснено системний аналіз впливу різних моделей на баланс робота–життя, який вказує на переваги гнучких та віддалених режимів у зменшенні конфлікту робота–сім’я. Доведено, що гнучкі гібридні моделі поєднують автономію працівників з можливостями офлайн-взаємодії, забезпечуючи оптимальний баланс між індивідуальною продуктивністю та командною координацією. У висновках висвітлено основні тенденції розвитку гібридної та віртуальної співпраці, наголошено на важливості формалізованих регламентах комунікації, розвитку технічної інфраструктури та адаптації управлінських практик до умов віртуальної взаємодії. Результати ілюстровано гістограмами, обговорено практичні наслідки для управління командами.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

2025-12-22T17:37:46+02:00

Визначено вплив цифрової трансформації на соціально-економічні системи, зокрема через експоненційне зростання обсягів даних, кількості транзакцій та рівня цифрової взаємодії. Встановлено, що такі процеси зумовлюють необхідність формування нових компетентностей, розвитку цифрової грамотності та адаптації людського капіталу. Окреслено ключові виклики цифрової епохи, серед яких: автоматизація, трансформація ринку праці, загрози кібербезпеці, посилення нерівності, деформація конкурентного середовища та ризики порушення прав людини. Розглянуто еволюцію бізнес-моделей, що базуються на застосуванні Інтернету речей, великих даних, штучного інтелекту, хмарних та краєвих обчислень, блокчейну, віртуальної і доповненої реальності. Виокремлено цифрові платформи, сервісні та краудсорсингові моделі, а також моделі, орієнтовані на результат. Підкреслено значення цифрової трансформації у промисловості, зокрема в управлінні життєвим циклом продукції та виробничими процесами, а також необхідність розвитку відповідної інфраструктури та інвестицій у кібербезпеку й людський капітал. Визначено роль інформаційних технологій як ключового чинника трансформації сучасної економіки, що охоплює всі сфери бізнесу та суспільного розвитку. Установлено, що застосування ІТ сприяє оптимізації виробничих процесів, підвищенню продуктивності праці, розширенню ринків збуту, створенню нових продуктів і послуг, а також поліпшенню якості взаємодії із споживачами. Акцентовано на зростанні значущості даних як стратегічного ресурсу, що забезпечує прийняття ефективних управлінських рішень на основі цифрової аналітики. Розкрито значення розвитку цифрової інфраструктури та інтернет-технологій у забезпеченні комунікації між суб’єктами економіки. Підкреслено необхідність організаційної трансформації, діджиталізації бізнес-процесів, формування нових управлінських підходів і розвитку людського капіталу в умовах цифрової економіки.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ НЕВИЗНАЧЕНІСТЮ ІТ-ПРОЄКТІВ

2025-12-22T17:42:41+02:00

У статті обґрунтовано теоретичні та методичні засади організації обліково-аналітичного забезпечення управління невизначеністю ІТ-проєктів. Показано, що сучасні інформаційно-технологічні проєкти характеризуються високою динамічністю середовища, змінністю вимог, технологічною складністю та зростанням ролі людського фактору, що посилює вплив когнітивних викривлень на управлінські рішення. Це зумовлює необхідність формування спеціалізованої, адаптивної аналітичної системи, здатної підтримувати прийняття рішень в умовах інформаційної неповноти та структурної нестабільності. Уточнено зміст поняття обліково-аналітичного забезпечення невизначеності як цілісної системи методів, інструментів і процедур, спрямованих на ідентифікацію, класифікацію, оцінювання й інтерпретацію даних про технологічну, вимогову, контекстуальну та поведінкову невизначеність. Методологічною платформою моделі визначено інтеграцію системного, ситуаційного та поведінкового підходів, що забезпечує комплексне охоплення джерел невизначеності, адаптивність аналітичних процедур, корекцію рішень і мінімізацію впливу спотворень управлінського судження. На основі проведеного аналізу розроблено концептуальну адаптивну модель організації обліково-аналітичного забезпечення, що включає чотири взаємопов’язані підсистеми: збирання даних про невизначеність, структуризацію та оцінювання інформації, аналітичну підтримку прийняття рішень та адаптивне управління. Визначено логіку руху інформаційних потоків, механізми формування аналітичних сигналів і зворотного зв’язку, які забезпечують безперервне уточнення параметрів невизначеності та динамічну корекцію управлінських дій. Доведено, що запропонована модель дозволяє підвищити якість управлінських рішень за рахунок інтеграції слабких сигналів, врахування поведінкових факторів, своєчасного оновлення аналітичної інформації та узгодженості сценаріїв реагування з типом невизначеності. Практичне значення результатів полягає у можливості застосування моделі в системах внутрішнього контролю, ризик-менеджменту, CPM/Agile-моніторингу та

СИСТЕМА ВЕКТОРНОГО УПРАВЛІННЯ ЦИФРОВИМ МАРКЕТИНГОМ В ЕКОНОМІЦІ ВРАЖЕНЬ

2025-12-22T17:45:37+02:00

У статті розроблено концептуальну модель системного управління цифровим маркетингом на основі векторного підходу, який базується на інтеграції принципів економіки вражень, квантової економіки та теорії навігації складних динамічних систем. Актуальність дослідження пов’язана з тим, що цифровий маркетинг перестав бути лінійною послідовністю дій, а перетворився на багатовимірний простір паралельних станів, що потребує принципово нової логіки прийняття рішень. Метою роботи є формування тривимірної моделі системи векторного управління цифровим маркетингом та розкриття її структурних елементів, серед яких визначено об’єкт, предмет і принципи функціонування. У дослідженні використано методи системного аналізу, векторного моделювання, параметричного зіставлення станів, а також елементи аналогій з авіаційною навігацією для пояснення концепції радарного контролю. В результаті проаналізовано логіку формування системного вектора стану, який описує інтенсивність вражень, масштаб охоплення та рівень ефективності. Визначено предмет, об'єкт, принципи функціонування системи векторного управління, що включають структурність, збалансованість, адаптивність і обмеження на швидкість змін. Запропоновано модель стратегічного курсу у вигляді цільового вектора та обґрунтовано механізм тактичного радарного моніторингу, який забезпечує періодичне зчитування стану й корекцію траєкторії. Розраховано вектор відхилення між поточним та цільовим станами, показано можливість визначення кутової різниці між ними, а також наведено числовий приклад, що демонструє роботу алгоритму корекції. Проаналізовано особливості паралельної дії кількох маркетингових кампаній та обґрунтовано застосування суперпозиційної моделі для оцінки їх взаємного впливу. Практична цінність роботи полягає у можливості застосування запропонованої системи векторного управління як інструмента навігації цифровим маркетингом, що дозволяє визначати стратегічний напрям, оцінювати відхилення в реальному часі, формувати оптимальні сценарії корекції та приймати більш точні управлінські рішення.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ ЧЕРЕЗ ВПРОВАДЖЕННЯ РИЗИК-ОРІЄНТОВАНИХ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛІННЯ

2025-12-22T17:49:53+02:00

У статті здійснено комплексне дослідження трансформації податкового контролю в Україні в умовах воєнного стану, посилення економічних ризиків, цифровізації державного управління та зростання масштабів тіньової економіки. Обґрунтовано необхідність переходу від традиційних підходів до податкового контролю, заснованих на суцільних перевірках, до ризик-орієнтованих моделей, що забезпечують вибірковість, цілеспрямованість та підвищення ефективності контрольно-перевірочної діяльності. Розкрито сутність податкового ризику як категорії, що відображає ймовірність порушення платником податкової дисципліни та визначає потребу в аналітичному відборі суб’єктів господарювання для поглибленого контролю. На основі аналізу нормативно-правових актів і сучасних наукових підходів узагальнено напрями вдосконалення ризик-орієнтованого податкового контролю, серед яких – систематизація критеріїв ризику, розвиток інструментів податкового профілювання, запровадження прогнозно-аналітичних технологій, використання цифрових сервісів та інтелектуальних систем. Запропоновано модель комплексної організації податкового контролю суб’єктів господарювання із ознаками ризиковості, що включає етапи виявлення ризикових платників, аналітичної оцінки їх операцій, роботи комісій з ризиковості, моніторингу податкових накладних, опрацювання пояснень та проведення перевірок. Особливу увагу приділено можливостям інтеграції інструментів штучного інтелекту та машинного навчання, зокрема застосуванню чат-бота TaxChecker для автоматизованого аналізу звітності й формування бази ризикових платників податків. Доведено, що модернізація ризик-орієнтованого податкового контролю є ключовою умовою підвищення прозорості бізнес-процесів, мінімізації схем ухилення від оподаткування та формування ефективної моделі державного регулювання у сфері оподаткування.

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР В СФЕРІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ КАДРОВОЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ (ЦИФРОВОЇ) БЕЗПЕКИ

2026-01-18T11:32:59+02:00

У статті досліджено теоретичні та практичні засади забезпечення економічної безпеки підприємницьких структур у сфері відновлюваної енергетики з акцентом на кадрову та інформаційну (цифрову) складові. Обґрунтовано, що кадрова безпека виступає ключовим чинником інноваційного розвитку, оскільки забезпечує стабільність людського капіталу, утримання висококваліфікованих фахівців та мінімізацію ризиків втрати ключових компетенцій. Інформаційна та цифрова безпека, у свою чергу, гарантує захист даних, технологічної інфраструктури та комунікаційних систем, що є критично важливим для довіри інвесторів, партнерів і споживачів, а також для безперервності виробничих процесів у «зеленій» енергетиці. Узагальнено, що кадрова та цифрова безпека не є тотожними поняттями, хоча й мають спільні цілі та завдання. Кадрова безпека охоплює організаційні, освітні та мотиваційні аспекти, тоді як цифрова безпека зосереджена на технічних і кібернетичних механізмах захисту. Їхня інтеграція формує комплексну основу стійкості підприємницьких структур, забезпечує їхню конкурентоспроможність на глобальному ринку та відповідає вимогам євроінтеграції. Особливу увагу приділено викликам, що постають перед підприємницькими структурами у сфері відновлюваної енергетики: дефіциту висококваліфікованих кадрів, міграції фахівців, недостатній інтеграції освітніх програм із потребами бізнесу, низькому рівню цифрової культури персоналу, а також зростанню кіберзагроз для енергетичної інфраструктури. Визначено перспективні напрями розвитку кадрової та цифрової безпеки, серед яких: формування міждисциплінарних компетенцій, створення системи безперервної освіти та перепідготовки, впровадження міжнародних стандартів (ISO/IEC 27001), розвиток корпоративних політик безпеки та державних програм кіберзахисту.

НАУКОВО- ФІЛОСОФСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ РОЗВИТКУ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ В ПРОСТОРОВО-ДИНАМІЧНОМУ ВИМІРІ

2026-01-18T11:59:11+02:00

Статтю присвячено теоретико-методологічному осмисленню розвитку «зеленої» економіки як складної просторово-динамічної системи, що формується внаслідок еволюції філософських уявлень про взаємозв’язок людини, суспільства та природи. Актуальність дослідження зумовлена поглибленням екологічних і соціальних обмежень економічного розвитку, а також необхідністю переходу від інструментально-коригувальних моделей до цілісного парадигмального бачення трансформації економічних систем. У роботі доведено, що становлення концепції «зеленої» економіки відображає зміну домінантних парадигм економічного мислення – від антропоцентричних підходів, у межах яких довкілля розглядалося як зовнішній ресурсний чинник, до біоцентричних і екоцентричних концепцій, що визнають природні системи самостійною онтологічною цінністю.

Методологічною основою дослідження є міждисциплінарний підхід, який поєднує інструментарій економічної теорії, екологічної економіки, системного аналізу, інституціоналізму та теорій складних адаптивних систем. Застосування гносеологічного, логіко-історичного та системно-структурного аналізу дало змогу ідентифікувати ключові етапи еволюції наукових підходів до трактування економічного змісту поняття «зелена» економіка та обґрунтувати її парадигмальний характер як інституціонального феномену. Доведено, що економічне зростання в межах «зеленої» парадигми інтерпретується не як кількісне нарощування виробництва, а як якісна трансформація структури господарювання, технологій і моделей споживання з урахуванням екологічних і соціальних екстерналій та механізмів їх інституційної інтерналізації.

Особливу увагу приділено просторово-динамічному виміру розвитку «зеленої» економіки, який дозволяє пояснити асинхронність і територіальну неоднорідність «зелених» трансформацій. Запропоновано концептуально-методологічну матрицю просторово-часової еволюції «зеленої» економіки , що інтегрує філософсько-світоглядні, науково-методологічні та інституційні характеристики різних етапів розвитку. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для теоретичного обґрунтування стратегій розвитку «зеленої» економіки в рамках концепції сталого розвитку, порівняльного аналізу «зелених» трансформацій та формування інтегрованої архітектури екологічно орієнтованої економічної політики.

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ЛОГІСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-01-28T13:31:48+02:00

У статті досліджується формування конкурентних переваг логістичних підприємств в умовах цифрової трансформації, зокрема на прикладі компанії ТОВ «Нова Пошта». Автори розглядають, як цифрові технології сприяють підвищенню ефективності операційних процесів і якості логістичного сервісу, підкреслюючи важливість інтеграції новітніх рішень, таких як автоматизація сортування, система GPS-маршрутизації, цифрові платформи управління потоками та аналітичні інструменти. Ці технології дозволяють не тільки оптимізувати витрати та підвищити ефективність управління ресурсами, але й забезпечити прозорість і точність логістичних процесів. Досліджено, як цифровізація впливає на адаптивність логістичних підприємств до змінюваного попиту та нових вимог ринку, що є вирішальним фактором для підтримки конкурентних позицій. Окремо наголошено, що на сучасному ринку доставки, де зростає конкуренція, підприємства повинні активно використовувати цифрові технології для створення додаткових конкурентних переваг. Розглянуто приклад ТОВ «Нова Пошта», яке успішно інтегрує цифрові рішення в усі етапи логістичного процесу, починаючи від обробки замовлень до доставки. Приведені результати показують, що цифрові інструменти дозволяють компанії значно підвищити швидкість доставки, знизити витрати та помилки, а також збільшити рівень задоволеності клієнтів. Стаття підтверджує, що цифровізація є ключовим фактором для підвищення конкурентоспроможності логістичних підприємств, оскільки дозволяє не тільки оптимізувати внутрішні операції, а й адаптуватися до глобальних змін у ринку та споживчих вподобаннях. Висновок роботи полягає в тому, що глибше дослідження впливу цифрових інструментів на формування конкурентних переваг є необхідним для створення нових бізнес-моделей та вдосконалення стратегії розвитку для логістичних компаній у контексті глобальної цифрової трансформації.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ СВІТУ: ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ, ІННОВАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА ТА ГЕОГРАФІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ

2026-01-28T13:35:54+02:00

У статті досліджено еволюцію туристичної галузі в контексті технологічного поступу людства – від доіндустріальної мобільності до епохи інтелектуального туризму. Встановлено, що кожна з чотирьох технологічних революцій істотно вплинула на трансформацію туристичних практик, ресурсів і соціального залучення, що дозволяє виокремити п’ять ключових етапів історичного розвитку туризму. Особливу увагу приділено впливу сучасних цифрових технологій на формування нової інфраструктури та екосистемного підходу в управлінні туристичною діяльністю. Розглянуто функціональні можливості таких інновацій, як Big Data, 5G, Internet of Things (IoT), доповнена та віртуальна реальність (AR/VR), хмарні обчислення, блокчейн і метавсесвіт. Доведено, що ці інструменти формують ядро так званого «розумного туризму» (Smart Tourism), забезпечуючи інтеграцію даних, автоматизацію сервісів, персоналізацію досвіду та сталий розвиток туристичних дестинацій. Особливе місце у дослідженні відведено прикладам національних цифрових екосистем – Tourism Digital Hub в Італії та Smart Destination Platform в Іспанії – як зразкам ефективного поєднання цифрових інновацій, державного управління й участі малого та середнього бізнесу.

Узагальнено, що цифровізація туризму змінює парадигму споживання туристичних послуг, сприяє глобалізації досвіду, розширенню доступу до культурних і природних ресурсів, а також формує нову архітектуру взаємодії між туристами, об’єктами і сервісами. Представлені висновки підкреслюють стратегічну значущість цифрових технологій у забезпеченні сталого, конкурентоспроможного та інклюзивного розвитку світової туристичної індустрії..

ФІНАНСОВА РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ БАНКІВ У ПАРАДИГМІ СКЛАДНИХ АДАПТИВНИХ СИСТЕМ: ТЕОРЕТИЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ

2026-01-28T13:40:38+02:00

У статті досліджено концептуальні основи фінансової резилієнтності банківських установ як багатовимірного феномену в парадигмі складних адаптивних систем. Розглянуто проблематику термінологічної невизначеності та змішування понять фінансової стійкості, стабільності, стресостійкості та резилієнтності у науковому дискурсі та практичній діяльності регуляторів. Окреслено питання систематизації концептуальних відмінностей між категоріями банківської надійності крізь призму їх часових характеристик, рівнів аналізу та функціонального призначення. Визначено принципові відмінності між фінансовою стійкістю як статичною мікропруденційною характеристикою, фінансовою стабільністю як макропруденційною проспективною оцінкою системних ризиків, стресостійкістю як проспективною характеристикою спроможності банку в екстремальних сценаріях та резилієнтністю як динамічною мультидимензійною властивістю адаптивних спроможностей банківських установ. Обґрунтовано динамічну природу резилієнтності через інтеграцію фінансових, операційних, технологічних, організаційних та стратегічних вимірів, що виходить за межі традиційних параметрів достатності капіталу та ліквідності. Виявлено суттєвий термінологічний і методологічний розрив між українською та міжнародною банківською практикою через відсутність концепції резилієнтності у вітчизняному науковому дискурсі та регуляторних документах Національного банку України. Систематизовано ключові компоненти мультидимензійної резилієнтності банку: фінансову стійкість, операційну безперервність, технологічну адаптивність, організаційну гнучкість та стратегічну антифрагільність. Висвітлено практичний досвід функціонування українського банківського сектору в умовах повномасштабної війни 2022-2025 років через демонстрацію елементів резилієнтності у швидкій адаптації операційних процесів та забезпеченні безперервності критичних функцій. З'ясовано, що резилієнтність принципово відрізняється від статичних концептів фокусом на трансформаційному відновленні через антифрагільність та здатністю використовувати кризові періоди як каталізатори еволюційного розвитку. Сконцентровано увагу на часовому вимірі резилієнтності, що охоплює весь цикл взаємодії з шоками від підготовки та абсорбції до швидкої адаптації, відновлення та трансформаційної еволюції до нової нормальності. Проаналізовано методологічний інструментарій резилієнтності, що виходить за межі традиційного кількісного аналізу фінансових показників та стрес-тестування через включення якісної діагностики організаційної культури та оцінювання швидкості відновлення критичних функцій. Розглянуто питання щодо необхідності імплементації концепції резилієнтності як базової категорії в умовах сучасних викликів української банківської системи. Зроблено висновок про те, що інтеграція концепції резилієнтності у вітчизняну банківську науку та практику регулювання є стратегічною необхідністю для гармонізації українських стандартів з міжнародними вимогами Basel III+ та підвищення спроможності банківського сектору протистояти сучасним мультифакторним загрозам через розробку комплексних метрик операційної неперервності, технологічної гнучкості, організаційної адаптивності та стратегічної інноваційності поряд з традиційними фінансовими параметрами.

ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2026-01-28T13:43:41+02:00

У статті досліджено теоретичні засади стратегічного управління розвитком підприємства як цілісного, безперервного та адаптивного управлінського процесу, спрямованого на забезпечення стійкості, конкурентоспроможності та довгострокового зростання в умовах динамічного та нестабільного ринкового середовища. Обґрунтовано, що ефективність розвитку підприємства безпосередньо залежить від якості побудови системи стратегічного управління, здатної інтегрувати місію, цілі, ресурси, управлінські рішення та механізми контролю в єдину логіку розвитку. У процесі дослідження узагальнено підходи до трактування понять «управління розвитком» і «стратегічне управління», що дозволило визначити їх як взаємопов’язані категорії, орієнтовані на формування керованих якісних і кількісних змін у діяльності підприємства. Показано, що управління розвитком має системний характер і передбачає не лише модернізацію окремих процесів або впровадження інновацій, а й трансформацію організаційних структур, управлінських підходів, поведінкових моделей персоналу та механізмів взаємодії із зовнішнім середовищем. Особливу увагу приділено ролі потенціалу підприємства як базової передумови стратегічного розвитку. Доведено, що наявність ресурсів сама по собі не гарантує результативності розвитку без сформованих управлінських компетенцій, гнучкості прийняття рішень, інноваційної спроможності та культури постійного вдосконалення. Систематизовано принципи управління розвитком підприємства шляхом виділення універсальних і спеціальних принципів, що формують концептуальну основу стратегічного управління та забезпечують узгодженість цілей, процесів і результатів розвитку. У статті запропоновано структуровану модель процесу стратегічного управління розвитком підприємства, яка охоплює діагностику зовнішнього та внутрішнього середовища, стратегічний аналіз потенціалу, оцінку конкурентоспроможності, формування стратегії, стратегічне планування, реалізацію стратегічних рішень і контроль результатів. Обґрунтовано циклічний характер цього процесу, що забезпечує можливість постійного коригування стратегічних орієнтирів та адаптації підприємства до змін середовища.

ІНТЕГРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ (ESG) У ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ КОРПОРАТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ

2026-01-28T14:51:00+02:00

В умовах фундаментальної трансформації парадигми корпоративного успіху, спричиненої посиленням глобальних нефінансових ризиків, стаття спрямована на вирішення науково-практичної проблеми відсутності системного інструментарію для інтеграції екологічних, соціальних та управлінських (ESG) принципів у процес формування інвестиційної стратегії підприємств. Метою дослідження є розробка комплексної моделі, що дозволяє кількісно оцінювати вплив ESG-факторів на інвестиційні рішення та сприяє створенню довгострокової вартості для всіх стейкхолдерів. Методологічне підґрунтя дослідження базується на синтезі теорії стейкхолдерів, фінансового моделювання та стратегічного аналізу. Запропоновано двокомпонентну модель, що поєднує матрицю динамічної матеріальності для стратегічної ідентифікації та пріоритизації найбільш значущих ESG-факторів та алгоритм розрахунку скоригованої чистої приведеної вартості (ESG-adjusted NPV), який вбудовує квантифіковану оцінку ESG-ризиків та можливостей безпосередньо у фінансову модель інвестиційного проєкту. Розроблена модель усуває методологічний розрив між декларативним визнанням важливості сталого розвитку та реальним інвестиційним плануванням, надаючи менеджерам послідовний інструментарій для прийняття обґрунтованих рішень. Наукова новизна полягає у розробці інтегрованого підходу, що базується на принципі динамічної матеріальності, на відміну від існуючих статичних моделей. Синергетичне поєднання якісного стратегічного аналізу та кількісної тактичної оцінки створює унікальний механізм для системної імплементації ESG-принципів у ядро корпоративної фінансової стратегії. Практична цінність роботи полягає в тому, що запропонована модель може бути безпосередньо імплементована компаніями для підвищення якості капітального бюджетування, мінімізації довгострокових ризиків та підвищення інвестиційної привабливості.

РОЛЬ ТУРИСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ

2026-01-28T14:54:16+02:00

У статті здійснено комплексне дослідження ролі туристичного краєзнавства у формуванні конкурентоспроможного туристичного продукту в умовах глобалізаційних процесів, зростаючої конкуренції на міжнародному туристичному ринку та необхідності забезпечення сталого розвитку регіонів. Туризм у сучасних соціально-економічних реаліях постає не лише як форма дозвілля, а й як інструмент регіонального розвитку, міжкультурної комунікації та збереження національної ідентичності. Одним із ключових шляхів досягнення цього балансу визначено інтеграцію краєзнавчого підходу, який забезпечує поєднання історико-культурних, природних та нематеріальних ресурсів із сучасними механізмами управління і просування. У роботі запропоновано чотириетапну модель формування туристичного продукту: ідентифікація ресурсів, оцінювання туристичної цінності, інтерпретація й тематизація та маркетингова реалізація. Така послідовність дозволяє не лише систематизувати локальні ресурси, але й надати їм нового змістового та емоційного наповнення, що підсилює їхню автентичність і ринкову привабливість. Підкреслюється, що ефективність моделі істотно зростає при застосуванні підходів співпраці між громадами, державними інституціями та бізнесом у межах моделі 3P (People–Public–Private), а також завдяки формуванню туристичних кластерів, які забезпечують синергію культурних, природних, економічних та соціальних чинників. Особливу увагу приділено прикладу Полтавської області, де поєднання культурної спадщини (Національний музей-заповідник «Поле Полтавської битви», гончарство в Опішні), природних ландшафтів (Диканський регіональний парк), гастрономічних традицій (фестиваль «Полтавська галушка») та сучасних цифрових рішень (інтерактивні карти, VR/AR-реконструкції, мобільні застосунки) демонструє практичні можливості краєзнавчого підходу у створенні конкурентоспроможних туристичних продуктів. Водночас дослідження засвідчило наявність низки системних проблем: кадровий дефіцит у сфері туризму, відсутність уніфікованих методик оцінювання туристичної цінності ресурсів, недостатній рівень інфраструктури, ризики надмірної комерціалізації та цифровий розрив між центрами й периферійними громадами. Важливою складовою визначено освітній потенціал туристичного краєзнавства. Включення його елементів в освітні програми університетів сприяє формуванню у студентів аналітичних і практичних компетентностей, навичок інтерпретації та брендингу територій, виховує повагу до культурної спадщини та підвищує рівень професійної підготовки кадрів для туристичної сфери. Це створює основу для впровадження інноваційних стратегій розвитку туризму, орієнтованих на креативність, сталість і глобальну конкурентоспроможність. Узагальнюючи результати, доведено, що туристичне краєзнавство є системоутворюючим елементом сучасного туризму, здатним поєднувати культурне збереження, економічне зростання, соціальну інтеграцію та екологічну відповідальність. Його комплексна реалізація, підкріплена науково-методичною базою, інституційною підтримкою та активною співпрацею громади, влади й бізнесу, може забезпечити перетворення українських регіонів, зокрема Полтавщини, на потужні центри культурного, освітнього й рекреаційного туризму, зміцнюючи позиції України на міжнародному туристичному ринку.

СТАТИСТИЧНО-ЕКОНОМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІКИ ПРОЦЕСІВ СВІТОВОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ГОСТИННОСТІ

2026-01-28T14:57:12+02:00

Статтю присвячено статистично-економічному дослідженню динаміки процесів розвитку світового та вітчизняного ринку гостинності в умовах посилення глобалізаційних процесів, економічної нестабільності та трансформації споживчого попиту. У роботі проаналізовано ключові статистичні показники функціонування індустрії гостинності, зокрема основних показників світового ринку гостинності, динаміку міжнародних і внутрішніх туристичних потоків, обсяги доходів галузі, кількість суб’єктів готельно-ресторанного господарства та рівень зайнятості. Особливу увагу приділено оцінюванню впливу кризових факторів, таких як пандемія COVID-19, економічні коливання та соціально-політичні виклики, на зміну структури та темпів розвитку ринку гостинності.У процесі дослідження застосовано методи статистичного аналізу, порівняння та узагальнення, що дало змогу виявити основні тенденції та закономірності розвитку світового і українського ринку гостинності. Встановлено, що світовий ринок характеризується відносно швидкими темпами відновлення завдяки активному впровадженню цифрових технологій, інноваційних бізнес-моделей та орієнтації на сталий розвиток. Натомість вітчизняний ринок гостинності демонструє повільніші темпи відновлення, що зумовлено економічними обмеженнями, зниженням платоспроможного попиту та підвищеним рівнем ризиків, однак водночас має значний потенціал зростання за рахунок розвитку внутрішнього туризму та адаптації підприємств до нових умов функціонування.Визначено, що основними стримувальними факторами розвитку вітчизняного ринку є економічна нестабільність, зниження платоспроможності населення та зовнішні ризики, проте за умови стабілізації ситуації та державної підтримки галузь гостинності може стати одним із драйверів економічного зростання.Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання для обґрунтування управлінських рішень, прогнозування подальшого розвитку галузі та вдосконалення навчального процесу у сфері готельно-ресторанної справи.

СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

2026-02-16T16:56:13+02:00

У фокусі наукового дослідження перебувають питання сучасних особливостей системи менеджменту бізнес-процесів, а саме розглянуто складові системи менеджменту бізнес-процесів, особливості сучасної системи менеджменту бізнес- процесів та ключові компоненти системи менеджменту бізнес-процесів. Констатовано, що особливостями сучасної системи менеджменту бізнес-процесів є цифрова трансформація бізнес- процесів, орієнтація на клієнта, гнучкість та адаптивність системи, процесна аналітика та управління на основі даних, інтеграція бізнес-процесів у єдину екосистему підприємства, орієнтація на сталий розвиток, безперервне вдосконалення (Continuous Improvement), використання хмарних BPM-платформ, людиноцентричність управління.

В результаті нашого дослідження стверджується, що ефективна модель менеджменту бізнес-процесів дозволяє підприємству досягати узгодженості між стратегією та операційною діяльністю; підвищувати ефективність використання ресурсів; забезпечувати прозорість і контрольованість процесів; скорочувати витрати часу й фінансів; підвищувати задоволеність клієнтів; зміцнювати інноваційний потенціал та конкурентні позиції на ринку. Отже, стверджується, що сучасна система менеджменту бізнес-процесів має бути не лише інструментом контролю, а й динамічною платформою, здатною забезпечити гнучкість, швидке прийняття рішень і безперервне вдосконалення діяльності організації.

В процесі проведеного нами дослідження виявлено, що одним із провідних напрямків удосконалення є впровадження цифрових технологій, які забезпечують автоматизацію операцій, зниження людського фактору та підвищення продуктивності, розвитку людського капіталу та базуватися на принципах Data-Driven Management – управління на основі даних, що, в свою чергу дає змогу впровадити панелі моніторингу (dashboard) у режимі реального часу; використовувати аналітичні моделі прогнозування для управління ризиками; застосовувати BI-системи (Business Intelligence) для виявлення вузьких місць і прийняття рішень; формувати цифрові двійники процесів (Digital Twins) для тестування сценаріїв розвитку. Вважаємо, що сучасні підприємства вдосконалюють BPM із урахуванням орієнтації на сталий розвиток, соціальної відповідальності, екологічності та етичного управління. Це передбачає реалізувати інтеграцію ESG-метрик у процеси управління; оптимізувати використання ресурсів і енергії; впроваджувати