ЕКОНОМІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМ ЦІНОУТВОРЕННЯМ НА ІННОВАЦІЙНУ ПРОДУКЦІЮ
DOI:
https://doi.org/10.20998/2519-4461.2020.4.115Анотація
У статті узагальнено та систематизовано основні чинники ціноутворення на ринку інновацій, які враховують особливості товару «інновація» як предмета виробничого (а не кінцевого) споживання, з одного боку, а з іншого боку, як еквівалента монопольних прав і привілеїв, що надаються його власнику. У процесі дослідження виявлено основні ціноутворюючі фактори, що відображають специфіку формування ціни на інновації. Основною проблемою при визначенні вартості інновацій, на думку автора, є виділення в кінцевій ціні продукції в частині доходу, яка дорівнює внеску інновацій в їх виробництво. Даний показник визначається як еквівалент переваг власника інновацій в порівнянні з власними доходами від виробництва відповідної продукції до впровадження інновацій або в порівнянні з доходами виробників аналогічної продукції, не використовують даний інновацій.
Розглянуто основні можливі методологічні підходи до оцінки вартості інновацій. Сутність витратного підходу відтворюється у визначенні сучасної (поточної) вартості оцінюваної власності з урахуванням всіх витрат, необхідних для її створення, включаючи прибуток розробника. Суть дохідного підходу відтворюється в визначенні вартості інновацій як поточної вартості майбутніх доходів від використання даної інновації. В основі даного підходу, крім інших, лежить вищезгаданий принцип вкладу: купуючи додатковий виробничий ресурс (інновацію) підприємець розраховує на отримання додаткового доходу від його використання у власному виробництві. Доказано, що в практиці визначення ринкової вартості багатьох видів активів (нерухомості, машин, обладнання та ін.) істотне місце займає порівняльний (ринковий) підхід, заснований на принципі заміщення: об'єкти з аналогічною корисністю повинні мати близьку за значенням вартість. Тому порівняльний підхід передбачає визначення вартості інновацій на основі вартості аналога, скоригованої на ряд поправочних коефіцієнтів, які враховують відмінності між оцінюваним об'єктом і аналогом.