СТРАТЕГІЧНА СТІЙКІСТЬ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ЯК АНТИКРИЗОВИЙ ІНСТРУМЕНТ

Анотація

У статті досліджено особливості діяльності підприємств в умовах нестабільного зовнішнього середовища, коли основне завдання підприємства – збереження стратегічної стійкості. Подано основні відмінності між економічною і стратегічною стійкістю. Визначено основні антикризові інструменти та основні передумови виникнення криз на українських підприємствах. Зокрема зазначено, що, згідно підходів стійкого розвитку, це може бути розбалансування соціальної, економічної та екологічної підсистем або їх поєднань. В результаті дослідження було виокремлено етапи формування стратегії забезпечення стійкості, сучасні проблеми промислових підприємств в умовах глобалізації. Особливу увагу приділено нерозривності понять стратегічної стійкості та антикризового управління. У статті акцентовано увагу на тому, що криза стимулює винахідливість, призводить до відкриттів і напрацювання нових стратегій подолання кризових явищ. Наголошено на тому, що готові до змін компанії у часи кризи зміцнюють свої позиції. Також запропоновано загальний алгоритм діагностики кризового стану підприємства, орієнтований на українські реалії, задля гнучкого реагування на диспропорції та кризові тенденції. Зміст механізму діагностики кризового стану підприємства, як зазначено у статті, полягає в його здатності за рахунок вдалого управління відновлювати ефективну діяльність на основі самоорганізації на усіх рівнях діяльності. Частково розглянуто роль та місце антикризових заходів у загальній системі управління. Розкрито сутність антикризових маркетингової, інноваційної та інвестиційної політик. Крім того, досліджено шляхи виживання підприємств в умовах економічної кризи та механізми відновлення дисбалансу. Подано бачення основних напрямів та етапів антикризового управління для забезпечення ефекту синергії і збереження стратегічної стійкості.