КОМПЛЕМЕНТАРНА ВЗАЄМОДІЯ ВИМІРІВ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ ЯК ОСНОВА ПОБУДОВИ МЕХАНІЗМУ ЇЇ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Статтю присвячено поглибленню  науково-практичних аспектів  розроблення консолідованого механізму стратегічного розвитку «зеленої» економіки країн Євросоюзу на основі теоретико-методологічного обґрунтування комплементарна взаємодія її вимірів, як формують цілісну багатовимірну систему  взаємного підсилення, а також розкриття логіки узгодженого функціонування комплементарних механізмів  в контексті забезпечення стійкості «зеленого» переходу та довгострокової конкурентоспроможності ЄС.

У статті досліджено стратегічний розвиток «зеленої» економіки Європейського Союзу крізь призму комплементарності ключових вимірів, що формують цілісну логіку екологічної трансформації. Обґрунтовано, що результативність «зеленого» переходу визначається не домінуванням окремих політик або інструментів, а узгодженістю їх взаємодії в межах багатовимірної системи врядування, яка поєднує концептуально-методологічну, інституційну, економічну, фінансову, технологічно-інноваційну та соціальну складові.

Показано, що на концептуально-методологічному рівні комплементарність формується через інтеграцію парадигм сталого розвитку, екологічної модернізації та інноваційно-орієнтованого економічного зростання. Операційним ядром виступає циркулярна модель господарювання. Інституційний вимір забезпечує закріплення цих орієнтирів у багаторівневій системі врядування ЄС шляхом поєднання стратегічної єдності із гнучкістю імплементації на національному, регіональному та місцевому рівнях. Економічні та фінансові механізми трансформують стратегічні цілі у поведінкові стимули та інвестиційні сигнали. Технологічно-інноваційний вимір забезпечує їх реалізацію у вигляді структурних змін і масштабування «зелених» технологій.

Особливу увагу приділено соціальному виміру, який з’єднує економічну доцільність екологічних стратегій із суспільною прийнятністю трансформацій. Узгодження політики зайнятості, освіти, розвитку навичок, соціального діалогу та інструментів справедливого переходу є ключовою умовою довгострокової стійкості «зеленого» розвитку.

На основі порівняльного аналізу національних практик країн ЄС доведено, що ефективні траєкторії «зеленого» розвитку формуються через комплементарні системи політик, а не через ізольоване застосування окремих інструментів. Запропонована аналітична основа має прикладну цінність для адаптації європейського досвіду в умовах євроінтеграції України. Вона може бути використана при формуванні стратегій кліматичного, промислового й соціально-економічного розвитку.