РОЛЬ ТУРИСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження ролі туристичного краєзнавства у формуванні конкурентоспроможного туристичного продукту в умовах глобалізаційних процесів, зростаючої конкуренції на міжнародному туристичному ринку та необхідності забезпечення сталого розвитку регіонів. Туризм у сучасних соціально-економічних реаліях постає не лише як форма дозвілля, а й як інструмент регіонального розвитку, міжкультурної комунікації та збереження національної ідентичності. Одним із ключових шляхів досягнення цього балансу визначено інтеграцію краєзнавчого підходу, який забезпечує поєднання історико-культурних, природних та нематеріальних ресурсів із сучасними механізмами управління і просування. У роботі запропоновано чотириетапну модель формування туристичного продукту: ідентифікація ресурсів, оцінювання туристичної цінності, інтерпретація й тематизація та маркетингова реалізація. Така послідовність дозволяє не лише систематизувати локальні ресурси, але й надати їм нового змістового та емоційного наповнення, що підсилює їхню автентичність і ринкову привабливість. Підкреслюється, що ефективність моделі істотно зростає при застосуванні підходів співпраці між громадами, державними інституціями та бізнесом у межах моделі 3P (People–Public–Private), а також завдяки формуванню туристичних кластерів, які забезпечують синергію культурних, природних, економічних та соціальних чинників. Особливу увагу приділено прикладу Полтавської області, де поєднання культурної спадщини (Національний музей-заповідник «Поле Полтавської битви», гончарство в Опішні), природних ландшафтів (Диканський регіональний парк), гастрономічних традицій (фестиваль «Полтавська галушка») та сучасних цифрових рішень (інтерактивні карти, VR/AR-реконструкції, мобільні застосунки) демонструє практичні можливості краєзнавчого підходу у створенні конкурентоспроможних туристичних продуктів. Водночас дослідження засвідчило наявність низки системних проблем: кадровий дефіцит у сфері туризму, відсутність уніфікованих методик оцінювання туристичної цінності ресурсів, недостатній рівень інфраструктури, ризики надмірної комерціалізації та цифровий розрив між центрами й периферійними громадами. Важливою складовою визначено освітній потенціал туристичного краєзнавства. Включення його елементів в освітні програми університетів сприяє формуванню у студентів аналітичних і практичних компетентностей, навичок інтерпретації та брендингу територій, виховує повагу до культурної спадщини та підвищує рівень професійної підготовки кадрів для туристичної сфери. Це створює основу для впровадження інноваційних стратегій розвитку туризму, орієнтованих на креативність, сталість і глобальну конкурентоспроможність. Узагальнюючи результати, доведено, що туристичне краєзнавство є системоутворюючим елементом сучасного туризму, здатним поєднувати культурне збереження, економічне зростання, соціальну інтеграцію та екологічну відповідальність. Його комплексна реалізація, підкріплена науково-методичною базою, інституційною підтримкою та активною співпрацею громади, влади й бізнесу, може забезпечити перетворення українських регіонів, зокрема Полтавщини, на потужні центри культурного, освітнього й рекреаційного туризму, зміцнюючи позиції України на міжнародному туристичному ринку.