УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ КУЛЬТУРОЮ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ
Анотація
У статті досліджено теоретичні засади формування та управління корпоративною культурою організації як цілісного, багаторівневого та динамічного явища, що виступає важливим внутрішнім чинником стратегічного розвитку, адаптивності та конкурентоспроможності підприємства в умовах сучасних соціально-економічних трансформацій. Обґрунтовано, що корпоративна культура перестає виконувати виключно фонову або регулятивну функцію та трансформується у стратегічний ресурс, здатний забезпечувати узгодженість управлінських рішень, поведінки персоналу та довгострокових цілей розвитку організації. У процесі дослідження узагальнено підходи до трактування поняття «корпоративна культура», що дозволило визначити її як інтегровану систему цінностей, норм, моделей поведінки, управлінських підходів і соціально-психологічних характеристик колективу, які формують внутрішнє середовище підприємства та визначають його здатність до ефективного функціонування і розвитку. Показано еволюцію наукових поглядів на корпоративну культуру – від нормативно-поведінкових інтерпретацій до системного розуміння культури як інструменту стратегічного управління та джерела конкурентних переваг. Особливу увагу приділено управлінню корпоративною культурою як цілеспрямованому процесу, що охоплює формування, підтримання та трансформацію культурних установок відповідно до стратегічних орієнтирів організації. Доведено, що ефективність управління корпоративною культурою безпосередньо залежить від рівня внутрішніх комунікацій, залученості персоналу, лідерського впливу та здатності менеджменту поєднувати ціннісні й поведінкові аспекти управління. Систематизовано сучасні тенденції розвитку корпоративної культури, зокрема орієнтацію на інноваційність, гнучкість, цифрову взаємодію, сталий розвиток і психологічне благополуччя персоналу. У статті запропоновано узагальнену алгоритмічну модель процесу формування та трансформації корпоративної культури, яка включає діагностику поточного культурного профілю, виявлення розривів між наявною та бажаною моделлю, вибір типу корпоративної культури, розроблення комплексу управлінських заходів, їх упровадження та оцінювання результативності змін. Обґрунтовано циклічний характер цього процесу, що забезпечує можливість постійного коригування культурних орієнтирів та їх узгодження зі стратегією розвитку організації..