РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МОЛОДІ НА ТЛІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙ У ЗАЙНЯТОСТІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем та перспектив регулювання міграційної мобільності молоді в умовах цифрової трансформації економіки та поширення інноваційних форм зайнятості. Розкрито сутність міграційної мобільності як феномену, що набуває ознак екстериторіальності, визначено її співвідношення з «цифровою» та «віртуальною» мобільністю. Використано методи аналізу, систематизації та порівняння, що дозволило комплексно оцінити трансформацію міграційної поведінки молоді під впливом технологічних змін. Визначено ключові виміри впливу цифровізації – розширення дистанційної зайнятості, поява нових професій та глобалізація ринку праці. Показано, що інноваційні форми зайнятості (гіг-економіка, фриланс) діють двовекторно: створюють можливості для роботи в Україні на іноземних ринках, але водночас спрощують механізми віртуальної еміграції. Систематизовано міжнародний досвід (Естонія, Ірландія, Португалія) та виокремлено моделі «цифрового тяжіння» і «мережевої ретенції», що дозволило адаптувати кращі практики до українських реалій. Запропоновано інноваційні інструменти державної політики: запровадження статусу «цифрового резидента» для легалізації доходів, створення єдиної цифрової платформи взаємодії з діаспорою та впровадження грантових програм підтримки кар’єри всередині країни. Розкрито практичне значення переходу від адміністративного контролю до сервісно-мотиваційної моделі регулювання, яка забезпечить збереження людського капіталу та перетворення міграційних процесів на ресурс підтримки національної економіки в умовах воєнного стану.