СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ефективного стратегічного управління людськими ресурсами як ключової детермінанти конкурентоспроможності національного господарства та підприємств у міжнародному бізнесі. У статті  аналізується взаємозв’язок між управлінням персоналом, розвитком антикризового мислення менеджерів і застосуванням комплексних підходів до мотивації, адаптації, оцінки результативності та утримання ключових фахівців у глобальному бізнес-середовищі. Особлива увага приділяється інформаційним і психологічним бар’єрам, що виникають через недостатній досвід  керівництва, тривалому процесу формування стратегічного мислення керівництва та адаптації корпоративних стратегій до динамічних змін міжнародних ринків.

Дослідження підкреслює важливість розуміння сучасних тенденцій глобальної економіки, міжнародного ринку праці, корпоративного управління, культурних та правових відмінностей різних країн для формування превентивних антикризових заходів. Комплексний підхід включає інтеграцію стратегічного планування, адаптаційних і мотиваційних механізмів, систем оцінки ефективності, підвищення кваліфікації та утримання персоналу, що забезпечує стійкість організацій, реалізацію стратегічних цілей, посилення конкурентних позицій та довгостроковий розвиток на національному та міжнародному рівнях. Особлива увага приділяється культурній та соціальній адаптації працівників у міжнародних компаніях, формуванню корпоративної культури, що підтримує інноваційність і креативність, а також розвитку лідерських компетенцій менеджерів різних рівнів. У дослідженні зазначено, що управління знаннями та обмін досвідом між відділами та філіями в різних країнах є критично важливим для підвищення глобальної конкурентоспроможності компаній.

Розглядаються також аспекти управління ризиками, пов’язаними з міжнародними операціями, включно з правовими, економічними та культурними факторами, що можуть впливати на ефективність персоналу та реалізацію стратегічних цілей. Висвітлюється значення адаптації HR-політик до різних ринків і регіонів, що дозволяє забезпечити єдність корпоративних стандартів та водночас враховувати місцеві особливості.