ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ LEAN ТА SIX SIGMA В УДОСКОНАЛЕННІ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ У ПЕРІОД ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ
Анотація
У статті детально досліджується концепція Six Sigma як комплексної системи управління, що виходить за межі простого контролю якості і спрямована на стратегічне вдосконалення бізнес-процесів та забезпечення стабільного функціонування підприємств в умовах високої невизначеності. Особлива увага приділяється застосуванню методології Six Sigma у післявоєнний період, коли підприємства стикаються з руйнуванням інфраструктури, дефіцитом ресурсів, логістичними збоями та необхідністю швидкого реагування на зовнішні виклики. П’ятиетапний підхід DMAIC (Define, Measure, Analyze, Improve, Control) розглядається як інструмент не лише для усунення окремих дефектів, а й для системної трансформації логіки управління якістю. Порівняно з цим, концепція ощадливого виробництва (Lean) розкривається як філософія управління, що базується на усуненні втрат, створенні неперервного потоку цінності та розвитку людського потенціалу, що дозволяє значно підвищити продуктивність і знизити виробничі витрати. В статті обґрунтовується ефективність інтеграції Lean та Six Sigma у єдину методологію Lean Six Sigma, яка поєднує прискорення процесів із контролем якості і статистичним аналізом варіацій, що є особливо актуальним для підприємств, які перебувають у складних економічних умовах післявоєнної відбудови. Акцентується увага на практичних аспектах застосування цих методів для подолання наслідків руйнування інфраструктури, дефіциту кваліфікованих кадрів, змін у споживчій поведінці, нестабільності регуляторного середовища та необхідності цифрової трансформації. Визначено, що впровадження Lean Six Sigma сприяє підвищенню адаптивності, зниженню витрат, підвищенню якості продукції і послуг, а також формуванню корпоративної культури постійного вдосконалення. Таким чином, методології Lean і Six Sigma розглядаються не лише як інструменти операційної ефективності, а як стратегічні засоби, які забезпечують довгострокову життєздатність і конкурентоспроможність підприємств у період глибоких структурних змін, характерних для сучасного післявоєнного періоду.
