ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ ЯК СЕГМЕНТ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО КАДРОВОГО РЕЗЕРВУ ПЕРСОНАЛУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ

Анотація

У статті розрізняється фактичне внутрішнє переміщення та адміністративна реєстрація, а також інтегруються перспективи ринку праці, рівня громади та рівня підприємства в єдину аналітичну модель. Дослідження доводить, що внутрішньо переміщені особи не повинні розглядатися як однорідний кадровий резерв. Їхня релевантність для малих підприємств залежить від поєднання соціально-демографічних, професійних, територіальних та домогосподарських характеристик, включно з досвідом роботи, освітою, стабільністю житла, обов’язками з догляду, транспортною доступністю та ризиком повторного переміщення. Всі ці процеси сьогодні активно регулюються з використанням штучного інтелекту та цифрових технологій в систему управління персоналом.  На цій основі виокремлено чотири групи: оперативно готовий резерв, майже готовий резерв, резерв відкладеної мобілізації та нестабільний резерв. Показано, що бар’єри трансформації переміщених осіб у зовнішній кадровий резерв малих підприємств є багаторівневими та виникають на індивідуальному, громадському, підприємницькому та інституційному рівнях координації. У статті стверджується, що найбільш ефективна модель ґрунтується на узгоджених каналах трансформації, які включають первинне профілювання, стабілізацію житлових умов, швидку оцінку навичок, короткі цикли навчання, підбір вакансій, адаптацію на робочому місці та моніторинг утримання. Наукова новизна дослідження полягає у переосмисленні внутрішньо переміщених осіб як диференційованого зовнішнього кадрового резерву для малих підприємств та у поєднанні міграційних процесів, потенціалу інтеграції громад, інституцій ринку праці та кадрових рішень в єдиній аналітичній моделі.